Постанова ВС щодо застосування норми про зупинення перебігу давності у випадку ухилення особи від досудового слідства

    Колегія суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду розглянула касаційну скаргу потерпілого на дві ухвали: місцевого та апеляційного судів. Так, відповідно до рішення суду першої інстанції, яке апеляційний суд залишив без змін, на підставі п. 3 ч. 1 ст. 49 Кримінального кодексу України особу було звільнено від кримінальної відповідальності за ч. 2 ст. 190 цього Кодексу (шахрайство) у зв’язку із закінченням строків давності, а кримінальне провадження − закрито.

    У касаційній скарзі потерпілий, зокрема, вказував на те, що суд першої інстанції належним чином не перевірив відомості щодо зупинення перебігу давності при ухиленні особи від досудового слідства.

    У постанові ВС зазначається про те, що згідно з ч. 2 ст. 49 КК України перебіг давності зупиняється, якщо особа, яка вчинила злочин, ухилилася від досудового слідства або суду. У цих випадках перебіг давності відновлюється з дня з’явлення особи із зізнанням або її затримання. У цьому разі особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з часу вчинення злочину минуло 15 років.

    Під ухиленням від слідства або суду слід розуміти будь-які умисні дії, вчинені певною особою з метою уникнути кримінальної відповідальності за вчинений злочин, що змушує правоохоронні органи вживати заходів, спрямованих на розшук і затримання правопорушника (нез’явлення без поважних причин за викликом до слідчого або суду, недотримання умов запобіжного заходу, зміна документів, які посвідчують особу, зміна зовнішності, перехід на нелегальне становище, імітація своєї смерті тощо).

    Відповідно до ч. 1 ст. 281 Кримінального процесуального кодексу України якщо під час досудового розслідування місцезнаходження підозрюваного невідоме або особа перебуває за межами України та не з’являється без поважних причин на виклик слідчого, прокурора за умови його належного повідомлення про такий виклик, то слідчий, прокурор оголошує його розшук. Причому така підстава для оголошення розшуку (місцезнаходження підозрюваного невідоме) може мати місце як у випадку, якщо підозрюваний ухиляється від слідства, так і тоді, коли є інші причини, які унеможливлюють встановлення його місцезнаходження.

    Саме тому зупинення досудового розслідування у зв’язку з розшуком підозрюваного саме по собі ще не може свідчити про ухилення останнього від слідства. Для застосування положень ч. 2 ст. 49 КК України в такому випадку обов’язково має бути підтверджено факт ухилення підозрюваного від слідства.

    На думку колегії суддів ККС ВС, клопотання потерпілого в суді першої інстанції чи доводи, наведені у поданій ним апеляційній скарзі, щодо перевірки підстав зупинення досудового розслідування та оголошення в розшук підозрюваного на предмет можливого ухилення останнього від досудового слідства і відповідно, необхідності зупинення перебігу давності відповідно до ч. 2 ст. 49 КК України, зумовлюють обов’язок суду вжити заходів щодо такої перевірки.

    Однак апеляційний суд, приймаючи рішення, допустив порушення вимог закону та не мотивував належним чином свого рішення стосовно доводів потерпілого щодо можливого ухилення обвинуваченого від досудового слідства та зупинення перебігу давності з огляду на положення ч. 2 ст. 49 ККУкраїни.

    Верховний Суд скасував ухвалу апеляційного суду та призначив новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

    Із текстом постанови ВС можна ознайомитися за посиланням http://reyestr.court.gov.ua/Review/76673231.